• Гірськолижний спорт 
• Лижні гонки 
• Сноубординг 
• Фрістайл 
• Стрибки на лижах з трампліну 
• Лижне двоборство 

Пошук

«МІЙ ЗЕ БЕСТ» Інтервʼю з Іваном Ковбаснюком, лідером національної збірної команди України з гірськолижного спорту

Гірськолижний спорт

«МІЙ ЗЕ БЕСТ»

Інтервʼю з Іваном Ковбаснюком, лідером національної збірної команди України з гірськолижного спорту, учасником XXIIIзимових Олімпійських ігор 2018 року в Пхьончхані (Корея).

Інтервʼюєр: Юлія Шепіленко – старший тренер штатної збірної команди України з гірськолижного спорту, учасниця XVIIIзимових Олімпійських ігор 1998 року в Нагано (Японія).

 

Колись, у далекі 90-ті, мала «експірієнс» зробити бліц-інтервʼю з нашим відомим українським гірськолижником, олімпійцем, а саме головне, другом та однокомандником – Миколою Скрябіним. На початку двохтисячних було опубліковано ще декілька статтей у різних спортивних виданнях, та на тривалий час я взяла тайм-аут з цією діяльністю. Але ніколи не кажи «ніколи»… Чомусь пригадалися ці моменти з мого життя та виникло бажання їх поновити.

Карта випала, і це логічно, на лідера національної команди, Майстра спорту України з гірськолижного спорту, багаторазового чемпіона України, учасника ХХІІІ зимових Олімпійських ігор у Пхьончхані у 2018 році, учасника Чемпіонатів світу 2013, 2015, 2017, 2019, 2021 років – Івана Ковбаснюка.

З 2016 року, фактично пліч-о-пліч працюємо з Іваном – він, як спортсмен штатної збірної команди України, я,  як старший тренер тієї ж команди. Та саме зараз мені спало на думку, що буде цікавим поспілкуватися з Іваном зовсім в іншому та незвичному для нас обох форматі, та підготувала низку питань до нього. Попередила, що будуть, можливо, незручні питання, пообіцяв, що буде відвертим та відкритим.

 

Іване, у тебе неймовірно велика армія підтримки та шанувальників, чи не найбільша серед усіх гірськолижників України. Знаючи тебе, розумію чому – ти просто є справжній! І особисто мені дуже приємно, що наші життєві шляхи у якийсь час перетнулися, та наразі ідуть в одному напрямку.

Отже, з радістю поспілкуюся з тобою на різні спортивні та життєві теми, якщо ти не проти?

-       Навзаєм, із задоволенням та захопленням поспілкуюся з Вами.

Чим для тебе є те, що ти зараз робиш?

-       Це моє життя, моє хоббі! Гірськолижний спорт – це все, що я найкраще вмію.

Твоє ставлення до спорту яке? Як до речі, яка забирає твій час, чи якось інакше?

-       Це і є мій час. Навіть у період карантину я завжди знаходив можливість і час займатися собою в плані тренувань. Переконаний, що постійна праця над собою тонізує, мотивує, тіло завжди напоготові і як налаштований музичний інструмент видає гарну мелодію. Загалом спорт – це, однозначно, стиль життя. Фанатизм до спорту мені точно передано від мами. Мені до вподоби, що багато оточуючих мене людей теж заряджені любовʼю до спорту, всі ми переплітаємося у своєму фанатизмі до нашої справи та спільно йдемо до певної мети.

У тебе за плечима накопичений чималий досвід спортивної карʼєри, участь у зимових Олімпійськиї іграх 2018 року, злети, падіння – як можеш описати свій спортивний шлях?

-       Насправді вважаю, що все у моєму житті іде поряд – і спорт, і  особисте життя, можливо така ситуація згладжує якісь яскраві моменти спортивного життя, все відбувається достатньо рівно емоційно. На мою думку, злети і падіння взагалі крокують поряд зі спортсменом, як невідʼємна частка його професійної діяльності, вони завжди поруч. Але чомусь спогади видають саме негативні моменти, які відбуваються. Можу сказати, що найгірший момент у моїй спортивній карʼєрі це схід у четвертих воротах супер гіганту на цьогорічному Чемпіонаті світу у Кортіні д’ Ампеццо. Я очікував від себе високого результату, налаштовувався на свій максимум, неодноразово впевнено у думках моделював проїзд із вдалим результативним фінішем, та зрештою його не показав, помилившись фактично на самому початку траси. Прикро, нічого не скажеш. Ще один невдалий момент – це швидкісний спуск та комбінація на Олімпійських іграх в Кореї, теж не вдалося реалізувати поставлені завдання. Історія корейської Олімпіади вивела мене з колії на досить тривалий час, я загубив віру у себе, самооцінка впала. У такому негативному емоційному стані я перебував досить довго, неодноразово повертався до цієї ситуації, прокручував її в думках, аналізував та з часом відпустив, адже треба було рухатися далі.

Одразу хочу поцікавитися, ЗОІ 2018 року для тебе є вироком чи все ж таки досвідом? Поділися, будь ласка, своїми думками.  

-       Це і вирок, і досвід. Якщо мені пощастить, я буду вже вдруге приймати участь у змаганнях такого високого рангу. Сподіваюся, буде легше, емоційна напруга буде меншою і мені вдасться все зробити як найкраще.

У момент занурення в спогади про Олімпіаду в Пхьончхані та, певно, якихось конкретних ситуацій, Іван відчутно розхвилювався і це неможливо було ним приховати. Мені стало помітним, як сильно і досі його тримає питання невдачі чотирирічної давнини. І мені хочеться звернутися до кожного, хто причетний до нашого спорту – до тренерів, спортсменів, шанувальників, функціонерів – ми всі дуже потрібні нашим спортсменам, та перш за все їм необхідна наша підтримка та віра в них!

Як складається підготовка до наступного сезону та, головне, до ЗОІ 2022?

-       Все йде за планом. Літню фізичну підготовку ми відпрацювали на максимум, витиснули з неї все можливе. Лижна підготовка поки що суттєво не відхиляється від нашої програми.

Чи відчуваєш ти або, чи впливає на твій загальний стан довготривалі перерви між лижними тренуваннями, адже два місяці – це трохи затяжний період без лиж, як на мене?

-       Дивно, але у попередні сезони у мене були некомфортні відчуття після тривалих перерв між лижними тренуваннями. Навіть брейк у два тижні додавав клопоту із відновленням почуттів снігу та лиж. Цей раз, у Чилі, жодних проблем не було з тим, щоб одразу розпочати повноцінні тренування на лижах. З першого проїзду я впевнено відчув лижі і мені це дуже сподобалося. Розумію, що тут існує пряма залежність від стану моєї фізичної готовності. Це дуже добре відчуття, коли ти виходиш на схил та одразу розпочинаєш ефективно працювати.

Тренування та змагання в Чилі: чи присутнє відчуття ексклюзивності у звʼязку із загальновідомою ситуацією у світі (пандемія COVID-19, карантин) та обмеженнями пересування по ньому?

-       Звичайно! Спільними зусиллями Мінмолодьспорту, Федерації лижного спорту України, ст. тренерів була зроблена велика робота у підготовці та організації виїзду. Фактично, наша команда єдина, яка спромоглася на те, щоб довести цю справу до завершення та доїхати до Чилі. Нам вдалося провести досить ефективний тренувальний збір. Переважно під час тренувань на трасі було  2-4 спортсмени, що є досить комфортним під час тренувального процесу у швидкісних дисциплінах. Та й змагання пройшли на високому рівні. Загалом, усі мої поїздки до Чилі – це суцільне відкриття, але цього разу склалося все неперевершено. Я вражений багатьма речами: відношенням людей, організацією тренувань, погода не підвела. Тому цього року дійсно все склалося ексклюзивно!

Якщо не помиляюся, ти вперше зійшов на найвищу сходинку пʼєдесталу у міжнародних змагань ФІС. Тобою здобуті титули чемпіона та віце-чемпіона Національного чемпіонату Чилі, які емоції та відчуття, що скажеш?

-       Мені завжди хотілося виграти будь-які міжнародні змагання, та й у Кубку Європи увійти хоча б у 10-ку кращих, але довго у мене не складалося із цим. На відміну від моїх колег по команді, які бували на пʼєдесталах ФІС, мені завжди діставалися то 4-ті місця, а то і ще нижче. А тут…, ще й швидкісний спуск – це класно! Хоча, ейфорії не було, адже до змагань ми тренувалися з чилійцями разом і, звісно, я бачив і розумів, що десь так і має бути, як відбулося. Головним завданням для мене було відпрацювати стабільність переносу результату з тренувань на змагання. Тому задоволений, що все відбулося без збоїв. Це теж крок вперед.

Куди крокуємо далі?

-       Мене надихнули події, які відбулися в Чилі за останні дні. Тому мені нестерпно продовжити тренувальний та змагальний процес вже у Європі. Чомусь впевнений, що все має бути добре. Як кажуть «степ бай степ», та ми рухаємося далі. Ще мене не полишає думка про те, щоб покращити свої рейтингові позиції у швидкісному спуску та потрапити до обмеженої групи спортсменів Кубку світу. Одна з моїх мрій прийняти участь у етапі Кубку світу у Кітцбюелі та проїхати славнозвісну трасу Штрайф. Якщо це вдасться виконати цього сезону до зимових Олімпійських ігор, то буде дуже доречним перед виступом на них у Пекині.

Чилійські сходи та заходи сонця неймовірні! Є час споглядати за ними та які думки спадають у ці миті?

-       Я вважаю себе переконаним романтиком. Все що стосується теми про сходи і заходи, у нас з Інною (дружина Івана)… багато чого єднають ці миті. Тому я неодмінно, щоразу відсилаю їй красиві світлини, які вдається зробити. У такі миті, коли спостерігаю за цим дійством природи, завжди відчуваю себе часткою цього, ніби навколо відбувається якийсь коловорот вічності і я всередині нього. Переважно у такі моменти в голові думки про буття та повний спокій в душі. Мене дуже надихають ці миті, це відчуття єдності з буттям.

Які плани на час повернення до України?

-       Небагато часу буду вдома, тому першочергово необхідно буде вирішити питання, які накопичилися за час моєї відсутності, допомогти сімʼї. Може зʼявиться час перейтися по гриби – дуже про це мріється.

Знаю, що самотужки займаєшся підготовкою свого лижного спорядження, як це – поєднувати роботу сервісмена з основною – спортсмена? Скільки часу займає підготовка лиж?

-       Вважаю, що в ідеалі це не повинно би було поєднуватися зі спортивною діяльністю, адже цей процес досить виснажливий та займає дуже багато часу. Ще він не відноситься до сприятливих в плані здоровʼя, тому що всі матеріали, з якими існує необхідність контактувати, досить шкідливі. На жаль, ми не маємо в команді професійного сервісмена, тому вимушені самі у себе красти час та витрачати його на підготовку лиж. Замість того, щоб відпочити після першого тренування на лижах, зробити повноцінне друге із загальної фізичної підготовки або ж банально піти прогулятися та поспостерігати за тим же заходом сонця, я змушений 3-4 години, а іноді і довше, займатися сервісом свого лижного спорядження, щоб належним чином його підготувати до наступних тренувань або змагань. Але бонусом у тому всьому є те, коли лижі добре їдуть, одразу бачиш – не дарма витрачаєш свій час на це все. Звісно, є розуміння, що професійний сервісмен зробить це значно краще, але наразі відштовхуємося від того, що маємо. За моїми підрахунками, протягом збору в Чилі мені довелося 90 разів оплавити (нанесення розплавленого парафіну на ковзаючу поверхню лижі за допомогою розігрітої спеціальної праски) та зциклити лижі. Іноді емоції виходили з-під контролю, зʼявлялося роздратування, але вимушений був брати себе в руки і доводити до завершення справу. Наразі не має куди подітися від цього процесу – ніхто за тебе його не зробить. Звісно, хотілося б, щоб у нас в команді зʼявився сервісмен, переконаний, що це неодмінно вплинуло б на покращення результативності спортсменів.

Коли тривалий час перебуваєш у відʼїздах, далеко від рідних та близьких, чим надихаєшся? Що загалом тебе мотивує?

-       Надихаюся саме тим, чим займаюся! Можу сказати, що присвятив себе улюбленій справі. Мотивують мене мої рідні та найближче оточення – Ви, Тимофій Ігорович, Ігор Петрович. Я дуже щасливий, що поряд зі мною присутні мої однодумці, що нас єднають одні мрії, цілі та бажання. Велике значення для мене має ваша підтримка, а ще присутність моєї мами, адже це все, що зі мною відбувається, це і її мрії.

Якщо не про родину, що зігріває душу?

-       Як не крути, та душу все ж таки зігрівають думки саме про сімʼю, про родину. Це найголовніше у нашому житті. Мені мріється про поповнення у моїй сімʼї, добробут та затишок.

Що для тебе означає український Державний стяг? Чи маєш його при собі у далеких поїздках?

-       У мене є два прапори з Олімпіади 2018 року і від того часу один з них завжди зі мною у всіх поїздках. Минулого року під час подорожі на Південь нашої країни я побачив дуже красиву картину – поєднання жовтих соняхів із блакиттю моря, були дуже насичені кольори і мене вразило, як дійсно схожа ця природня палітра з кольорами нашого стягу. Прапор підходить нашій землі, кольори відповідають нашій миролюбивій українській нації. От реальне таке поєднання «в яблучко»!

Чим палає серце?

-       Думаю, що розвитком рідного краю, своєї спортивної школи. На жаль, на даний момент я не маю а ні часу, а ні ресурсів, щоб опікуватися цим питанням, та у перспективі мені дуже хотілося би цим зайнятися. Мрію про відродження міської гори Костерівка, щоб знову зʼявилася можливість у діточок кожного дня взимку приходити на лижні тренування. Я сам настільки складаюся зі спорту та безпосередньо із лиж, що відродження масового спорту у нашому краї для мене є і мрією і метою одночасно.

Що перевагає у думках: амбіція привести зимові Олімпійські ігри до свого регіону чи те, що розповів попередньо?

-       Ну, зимові Олімпійські ігри – це було б круто, втілити в життя таку грандіозну подію, перш за все для історії краю – така подія! Це було б неймовірно! Та якщо говорити про реалії, то в думках більше формується бачення розвитку своєї школи. Я розумію, що вона і так нікуди не подінеться, буде і надалі функціонувати, але дуже хочеться, щоб все було якнайкраще. У моїх спогадах є безліч теплих моментів з дитячого спорту, багато з чого втрачено у сьогоденні. Насамперед хочеться поновити хоча б це, відродити певну ідентифікацію школи. Загалом, мені хочеться бути корисним не тільки для сімʼї, а й для громади. Це мене і мотивує і гріє моє серце.

Чи є у тебе щось таке, що розподілило твоє спортивне життя на «до» та «після»? Можливо якась подія, яка радикально вплинула на тебе та зміни в тобі?

-       Не можу пригадати, щоб у мене було щось подібне. Я вірний своїм переконанням та вважаю, що людина, яка вірна собі, своїм думкам та переконанням, проходить правильно обраний життєвий шлях. Якщо її не штормить, не кидає з однієї крайності в іншу, їй значно легше концентруватися на своїх цілях та їх досягати, до речі, як спортивних так і життєвих загалом. Так, існують непередбачувані життєві обставини, які можуть вплинути на певні зміни, можливо щось зверху може призвести до необхідності у кардинальних змінах, та треба дотримуватися свого стержня і все тоді неодмінно має бути ОК.

Про політику у гірськолижному спорті поговоримо?

-       А що про неї говорити? Вважаю, якщо кожний буде на совість займатися своєю справою, без перешкод іншому, від того переможе весь спорт. Звісно, є питання, та не на часі… Наразі особисто я все роблю від мене залежне для того, щоб наш український гірськолижний спорт ішов у розвитку вперед. Волію, щоб цей процес охоплював увесь наш український професійний колектив та неодмінно заряджав на позитив та результат.

Якісь налаштування вже отримав від свого особистого тренера Ігоря Петровича Скрябіна?

-       Так, ми завжди з ним на «конекті». Попасти під крило Петровича – це скоріше було мрією мами. Можна багато розповісти про ці історії. Та так сталося, що мамині мрії поталанило виконувати мені. Я навіть мамі так колись і сказав: «Ти дуже мріяла і хотіла цього, а я отримав це через твої мрії». Ігор Петрович – унікальна людина, яка дуже багато в чому мені допомогла, і допомагає. Не зважаючи на вік, стан здоровʼя, він працює, тримає все у своїх руках. Він завжди «присутній», підтримує, дає настанови. Трохи давніше, коли він ще міг бути на стартовій площадці поряд, відчувався такий собі тил, у нього така енергія сильна була, що весь негатив, який міг вирувати поряд, розбивався об його спину. Це відчуття не передати словами… Щастя, що такі люди трапляються на життєвому шляху, підтримують та надихають. Та й його діти – Настя, Коля, багато в чому допомагали мені. Сімʼя Скрябіних – це легенда нашого спорту. Я дуже вдячний Ігорю Петровичу за все і щиро бажаю йому міцного здоровʼя!

Іване, у свою чергу, я вдячна тобі за таку змістовну бесіду, ми скоротили трохи часу нашого майже 14-ти годинного перельоту з Сантьяго до Амстердаму, та наостанок хочу поцікавитися: чи можеш ти дати попередньої згоди на повторне інтервʼю наприкінці сезону, незалежно від його результатів?

-       Неодмінно! Без зайвих проблем! Це і цікаво, і спонукає визнання всіх своїх сторін, як позитивних так і недопрацьованих. Необхідно мати силу волі, бути незалежним від будь-яких подій, результатів та сміливо спілкуватися за різних обставин.

 03/10/2021

21.10.2021 :: ФЛСУ

tags: «мій бест» інтервʼю іваном ковбаснюком лідером національної збірної команди україни гірськолижного спорту

перелік новин

 

 

Новини спорту

Гірськолижний спорт

	09.09.2024
Міжнародний тренувальний табір з гірськолижного спорту - осінь 2024

	08.07.2024
Пішов з життя піонер гірськолижного спорту Полтавщини - Юрій Бідний

	04.07.2024
Інтерактивний фітнес-застосунок SnowReady для спортсменів і тренерів

всі новини