Тимофій Єршов: "Намагалися показати свій максимум, але він виявився дуже низьким"

Федерація Лижного Спорту України :: Ski Federation of Ukraine

Календар

Змагання

05.03.2024 - 09.03.2024
Чемпіонат України серед юніорів та юніорок з гірськолижного спорту
25.02.2024 - 29.02.2024
Чемпіонат України з гірськолижного спорту, присвячений загиблим захисникам України
17.02.2024 - 21.02.2024
Чемпіонат України зі сноубордингу (сноубордкрос), присвячений пам’яті загиблих захисників України - дорослі, юніори, юнаки
15.02.2024 - 19.02.2024
Чемпіонат України з фрістайлу - лижна акробатика
14.02.2024 - 16.02.2024
Чемпіонат України серед юніорів та юніорок зі сноубордингу (паралельні види)

календар змаганнь

Тимофій Єршов: "Намагалися показати свій максимум, але він виявився дуже низьким"

Гірськолижний спорт

Цього року в Оре, Швеція, відбувся Чемпіонат світу з гірськолижного спорту. Команда українських спортсменів виступила у всіх 5 дисциплінах, чого не було вже багато років. Тож, чи виконали спортсмени поставлену задачу та як загалом працюється збірній команді з гірськолижного спорту розказав старший тренер Тимофій Єршов.

Тимофію, оцініть як тренер результати українських спортсменів на Чемпіонаті світу з гірськолижного спорту

- Можу сказати тільки за чоловічу частину команди, бо нею опікуюся. Результати в нас невтішні, мене, як тренера, вони не радують. Що вдалося – це виступити в швидкісному спуску та в комбінації. За останні багато років українським спортсменам на Чемпіонаті світу це не вдавалося. Не вдалося нам показати ті результати, на які розраховували. Один із факторів, що вплинули на результат команди, – несприятливі погодні умови. Спочатку було дуже холодно – до -25 °C, потім температура піднялася, проте через велику вологість почалися тумани та дощі, що спричинило погану видимість. Хоча всі учасники Чемпіонату, звичайно, були в однаковій ситуації. Як несприятливий фактор можу назвати те, що українські гірськолижники не потрапили на етапи Кубка світу та Кубок Європи, які проходили перед Чемпіонатом світу, а повинні були брати участь у Чемпіонаті України, що проходив на базі ГК «Буковель». Івану Ковбаснюку довелося із однієї дисципліни відразу переходити на іншу. Приїхавши на Чемпіонат світу, Іван відразу стартував у супер-гіганті. Уже на початку траси спортсмен допустив тактичну помилку, що вплинула на швидкість спуску, і як висновок – на результат. Тобто Іван не відчував лижі. Загалом швидкісний спуск відмінявся через несприятливі погодні умови: спортсмени готувалися до змагання, вже виходили до змагального схилу й по півдня чекали вердикту, чи буде проводитися дисципліна чи ні. А вже після скасування поверталися до себе психологічно втомленими й фізично виснаженими холодом. Тож, цей Чемпіонат видався не тільки для нас, а й загалом, дуже складним.

А участь збірної команди в Чемпіонаті України є обов’язковою?

- Так, обов’язковою. Через те, що ми мали бути на Чемпіонаті України, довелося пропустити 2 етапи Кубка світу та Кубок Європи. Ще один Кубок Європи ми пропустили через нестачу фінансування. Тобто підготовчий тренувальний процес перед Чемпіонатом світу було розбито. Якось неправильно у нас в Україні вибудовано графік проведення Чемпіонату з гірськолижного спорту.

А як відбувалася підготовка спортсменів до Чемпіонату світу?

- Підготовки нам не вистачило. Їхали на змагання із тим тренувальним багажем, який отримали ще минулого сезону. Яка підготовка – такі й результати. Розраховували на те, що протягом цього сезону все прогонимо, однак не виходило. Не може спортсмен за два, три або навіть чотири дні звикнути та контролювати такі відчуття, як ковзання, яке необхідне для швидкості спуску. Плюс Івану довелося закривати всі п’ять видів, що було дуже складно. Адже швидкісний тиждень був насичений офіційними тренуваннями, у яких спортсмен брав участь. У комбінації Іван не доїхав, у слаломі помилився та впав. У комбінації в спортсмена був шанс нормально проїхати, в слаломі після помилки – не було. Потім був тільки один день відпочинку, а тоді щодня старти, старти і старти. До того ж наприкінці змагання Левку Цібеленку довелося поїхати, бо він був за кермом – відвозив дівчат із Чемпіонату. Загалом я як тренер теж припустився тактичної помилки. Треба було поберегти Івана на слаломі, а Левка випустити в слалом-гіганті. Але це вже як є.

А як щодо інших спортсменів? До прикладу, Левко Цібеленко вперше виступив на дорослому Чемпіонаті світу

- Левко був готовий до Чемпіонату на свої 100%, як він сам каже. Кваліфікацію він програв Іванові в слалом-гіганті. На другий старт я його, звичайно, не випустив, фінальний він пропустив, бо готувався до слалому. Однак в слаломі жоден із українських спортсменів не пройшов кваліфікацію – древка між ніг у всіх трьох. А виходить, якщо кваліфікацію не доїжджаєш, то виступає сильніший. Залишився Іван. Левко вже поїхав із дівчатами, а в Андрія Марійчина шансів не було. Якось так сталося, що на Івана цього сезону випало дуже велике навантаження. Із технічними видами він не впорався. Якби були ще наші хлопці із збірної команди України, до прикладу, Михайло Карпушин, Максиміліан Подобєдов, якби хлопці їхали на FIS старти, щоб їх можна було взаємозаміняти. Хтось би готувався до гіганту, хтось до слалому, а Іван закривав би швидкісні дисципліни. Однак, спортсмени розділилися: Міша поїхав виступати на Чемпіонат світу серед юніорів, а Максиміліан – на ЄЮОФ в Сараєво.

Які спортивні плани команди надалі?

- Плануємо працювати над FIS поінтами, добирати та покращувати їх. Основний ухил – на швидкісні дисципліни, можливо, захопимо ще супер-гігант, але все одно швидкісні дисципліни для нас у пріоритеті. Це саме з Іваном. Інші хлопці, звичайно, тренуватимуть гігант та слалом. Підготовка в цьому сезоні була дуже слабкою. Іван виступав на минулорічних лижах. Цього року сезону він отримав усього дві пари лиж, однак їх потрібно було ще викатувати. Він брав їх із собою на Чемпіонат, однак не виступав, бо просто не відчував їх. Це проблема не спортсменів, а функціонерів, які забезпечують спортсмена лижами. Загалом, що є, те і є. Намагалися показати свій максимум, але цей максимум виявився дуже низьким.

Треба готуватися до Кубків Європи та Кубків світу. Цього року ми вже пропускаємо, бо в нас закінчилися дні в Європі, тобто ми вже не виїзні. Та й потрібно було раніше подавати всі заявки. Загалом у нас закінчився термін перебування в Шенген-зоні. Виїхати не вийде з технічних причин. Але й фінансів кудись рухатися теж немає.

Як загалом гірськолижний спорт отримує фінансування?

- Зазичай ми на початку сезону знаємо обсяг фінансування виду спорту й можемо розприділяти кошти на збори та змагання, у цьому ж році ми отримали фінансування в грудні, без бою не обійшлося. Мені складно сказати із чим це пов’язано. Моя задача як тренера організувати та провести тренувальний процес для спортсменів, задача начальника команди та інших функціонерів – забезпечити проведення цієї підготовки. А склалося так, що це все лягло на мої плечі. Навіть транспорту виїхати на Чемпіонат світу у збірної команди не було. Знайшлися люди, які виділили автобус. Це – мої батьки. Технічне обслуговування автомобіля перед змаганням ми робили своїм коштом.

Але це не одна проблема, із якою ми зіштовхнулися, вони завжди йдуть у комплексі. Ми не скаржимося, а просто стараємося працювати й знаходити вихід із ситуації в силу тих обставин, які є. Тому судити нас за результат, який він є – поганий чи хороший, я вважаю, нас не треба. Він просто є – і все. У нашому випадку для отримання достойних результатів треба просто якомога більше виїжджати на НТЗ, змагання – загалом мати тренування на снігу. Щоб мати хороші результати без постійних тренувань – треба мати хіба талант від Бога, в інших випадках – тільки постійна робота.

Але результат – робота не тільки спортсмена, а команди: тренерів, тренерів на місцях, начальників команд, представників міністерства, федерації. Якби ми працювали як команда, не скидуючи всю відповідальність на плечі спортсмена й тренера, ми б досягли кращого результату. Але не факт. Велике значення має ще конкуренція між самими спортсменами в команді. Щоб було з кого обрати та розприділи ролі. Швидкісні дисципліни в нас їздить поки тільки Іван Ковбаснюк, але в інших дисциплінах конкуренція між молодим поколінням уже є. Головне – щоб тренери між собою не конкурували, а об’єднувалися та ділилися досвідом.

Чемпіонат світу, Оре