• Гірськолижний спорт 
• Лижні гонки 
• Сноубординг 
• Фрістайл 
• Стрибки на лижах з трампліну 
• Лижне двоборство 

Пошук

Юлія Шепіленко: хочеться виховувати справжніх професіоналів

Гірськолижний спорт

10 років тому старший тренер збірної України з гірськолижного спорту Юлія Шепіленко й уявити не могла, що пов’яже своє життя з професійним спортом та матиме доволі значущі професійні здобутки. Однак зараз Юлія є співзасновником та керівником спортивно-оздоровчого клубу «Евеленч», а головне – головним наставником та тренером учасників зимової Олімпіади 2018. Перед від’їздом у Корею Юлія поділилася з нами міркуваннями щодо гірськолижного спорту в Україні, розказала про їхніх з Тимофієм Єршовим вихованців та поділилася очікуваннями щодо майбутньої Олімпіади.

Як загалом виступили спортсмени на чемпіонаті України на ТК «Буковель»?

Скажу одразу про наших олімпійців (прим. ред. – Ольга Книш, Іван Ковбаснюк), оскільки ми з Тимофієм є їх тренерами і працювали з ними весь період олімпійської підготовки. Перед нами зовсім не стояло питання окремої роботи над програмою всеукраїнських змагань, тому спортсмени виступили не так сильно, як нам би того хотілося. Але на це є свої причини, адже готуючись до Олімпіади, працювали більше над швидкісними дисциплінами, ніж технічними – в яких саме і розігрувались звання чемпіонів країни. Приїхали в Україну дуже втомленими як фізично, так і морально

А щодо юніорів?

Що стосується інших спортсменів на чемпіонаті, то можна чітко констатувати той факт, що є декілька прізвищ, які точно проявили себе як професійні спортсмени та можуть виступати в професійному спорті. Це Юля Маковецька, для свого віку доволі перспективна спортсменка, та  Максиміліан Подобєдов. Настя Шепіленко (призер чемпіонату України 2017 року та чемпіонка України серед юніорів – прим. авт.) зараз травмована. А про всіх інших можна сказати, що варто багато тренуватися, безперечно, набиратися досвіду, виїжджати на навчально-тренувальні збори, яких у цьому році й без того було немало. Прогрес, звичайно, є, з кожним роком збільшується кількість охочих займатися гірськолижним спортом. Однак, щоб завоювати місце у збірній, працювати ще треба дуже багато та інтенсивно.

Уже відомі прізвища тих, хто представляти Україну на Олімпіаді. Розкажіть про олімпійців у гірськолижному спорті.

У нас на Олімпіаду поїдуть Іван Ковбаснюк та Ольга Книш. Іван великий молодчина, виступатиме на Олімпіаді у всіх 5 видах програми. Оля Книш теж відпрацювала добре, отримала ліцензію в супер-гіганті, автоматично виступатиме в слаломі й слаломі-гіганті. Її улюблена дисципліна – це слалом-гігант. Вона приносить Олі моральне задоволення, і технічно моя підопічна в ній може себе достойно проявити. А точних результатів вже чекатимемо на Олімпіаді.

На вашу думку, чому Тані Тікун не вдалося завоювати ліцензію на Олімпіаду?

На тренуваннях усі показували більш-менш однакові результати, великого розриву між ними не було. Ми розуміли, що буде певний програш між спортсменами, але щоб тотальний – точно не передбачали. Складно сказати, чого так сталося. Зусиллями Тимофія з літа зі спортсменами  збірної працював психолог. Мені здається, що вплинув, в першу чергу, психологічний фактор. Насправді ми дуже багато спілкувалися з ними, підтримували і прагнули створити атмосферу, близьку до родинної. Звичайно, я і Тимофій ставимося до всіх однаково. Не дивлячись, що Оля Книш моя підопічна, відкинули усі обмеження на кшталт «моє-твоє» і завжди підтримували наших гірськолижників. Я думаю, було щось те, що їх інколи зупиняло. Я завжди пояснювала й говорила, що в команді немає бути суперництва між собою і що тільки в їх руках представляти Україну на Олімпіаді цілою командою.

Розкажіть, як наразі справи у Дмитра Мицака?

Діма зараз відновлюється після вже другої травми. Мені б дуже хотілося, щоб він знайшов у собі сили повністю повернутися до попередньої форми.  Знову ж таки, це більше психологічні ресурси, ніж фізичні. Потенціал у нього є. Непогано він пройшов перший період, зміг відновитися та показати той рівень, який був до цього. Нічого не передбачувало біди, хто б міг подумати, що так вийде вже вдруге. За Діму ми вболіваємо і неймовірно шкодуємо про те, що трапилося. Навіть коли був навчально-тренувальний збір в Чилі, у них з Іваном дуже виходило підтримувати одне одного, така собі чоловіча солідарність. Це достойно поваги, це вже той спортивний рівень, за яким приємно та цікаво спостерігати, саме так повинні поводити себе суперники, хоча й друзі, під час змагань. Дімі ми бажаємо повного відновлення – спокійно, планомірного, без форсування подій ввійти в колію та працювати далі.

Юліє, а як можете пояснити таку пильну увагу суспільності саме до гірськолижного спорту? Усі ми пам’ятаємо чималий резонанс довкола чемпіонату на ГК «Красія» у 2016 році.

Як не крути, а гірські лижі будуть лідирувати за попитом серед простих любителів. Це –  масовий і популярний вид спорту. Він модний, красивий, його складно порівняти з будь-яким іншим, це родинний відпочинок. А інша сторона – це певні нав’язані скандали, штучний ажіотаж. Ми чітко розуміємо і бачимо ті види спорту, які можуть принести високі результати, наприклад, біатлон та фрістайл. Однак не бачимо такої кількості пліток, перемовин про ці види спорту. Гадаю, велику роль відіграє інфраструктура розміщення саме тренувальних та змагальних баз. Споконвіків якось так було, що довкола гірськолижного спорту найбільше розмов. Різні бази, власники, бачення спортивних результатів, стосунки всередині спорту між його представниками. Думаю ось так.

Цього року технічних питань не виникало. Але все одно кожного разу певні люди некоректно згадують про «ту «Красію» та нав’язують цю ситуацію. Думаю, що варто забути про неї та жити реаліями.

Як загалом охарактеризуєте становище гірськолижного спорту в Україні?

Ми із Тимофієм стикаємося з тим, що часто ні на регіональних, ні на міжнародних змаганнях спортсмени не мають достатньої спортивної бази. Вони не розуміють термінології, а як наслідок, того, що від них вимагають. До прикладу, на чемпіонаті або всеукраїнських змаганнях ми бачимо спортсменів, які ніби і потрапляють у збірну, повинні швидко підхоплювати їх та вчити чогось нового, а ми повертаємося на кілька сходинок назад і знову починаємо їм щось роз’яснювати.  Але це стосується не тільки України, у багатьох країнах світу така проблема.

Спортсмени не можуть конкретно використати свої теоретичні знання та показати їх на практиці. Тут потрібно вибудувати загальну концепцію в одному ключі. Через неузгодженість у підготовці серед величезної маси юних спортсменів, які приїжджають на змагання, обрати для заняття професійним спонсором майже нікого. Я думаю, що питання у тому числі і Федерації, знайти механізм вирішення цієї проблеми: як тренувати так, щоб спортсмени мали високий рівень і практичної, і теоретичної підготовки. Виховувати варто саме професіоналів, а не аматорів. Не вистачає професійної співпраці між командами та обміну досвідом. Ми дуже потребуємо змін.

Тенденція хороша у тому, що все більша кількість дітей прагне займатися гірськолижним спортом. Однак справа в якості, а не кількості. Хочеться розвивати професійний спорт та працювати заради майбутніх Кубків світу та Олімпійських змагань.

Погоджуся, що методика тренувань – справа надважлива. Певно, у вас вона теж є?

Ми із Тимофієм десь 6 років тому вибудували концепцію співпраці наших двох команд. Назавжди  відкинули амбіції «твої діти-мої діти, а у тебе буде більше балів, коли твої спортсмени проїдуть краще», на навчально-тренувальних зборах нас ці теми взагалі не хвилюють. Ми однаково об’єктивно позитивно до всіх ставимося, даємо інформацію. Це цікаво, це більше захоплює, ніж ця волокита одне між одним. Ми вже давно сміємося, що якби об’єднати наші команди, то ми вже давно б вигравали на всіх всеукраїнських змагань і серед юніорів, і серед дорослих. Але оскільки це неможливо, то маємо те, що маємо.

І на закінчення. Не можна не запитати про очікування щодо Олімпіади.

Працюємо над моделюванням позитивної думки, як кажуть (сміється). Офіційно у спортсменів у документах стоять цифри, в їхніх програмах та планах є прив’язка до конкретних задач. Але вона доволі суб’єктивна. Об’єктивно ми розуміємо, що надто важко буде потрапити в 30, особливо в технічних дисциплінах. Тому ми розраховуємо на результат десь в 40 цифрах. Проте на Олімпіаді така обстановка, що можуть траплятися зовсім непередбачувані речі – коли призерами стають ті спортсмени, яких ніхто не очікував. Якщо Чемпіонат світу схожий з Кубком світу, то Олімпіада – тут інше. Наша основна задача – працювати на максимум, відробити те, що ми тренували та вміємо. 

05.02.2018

tags: юлія шепіленко хочеться виховувати справжніх професіоналів

перелік новин

 

 

Новини спорту

Гірськолижний спорт

	09.09.2024
Міжнародний тренувальний табір з гірськолижного спорту - осінь 2024

	08.07.2024
Пішов з життя піонер гірськолижного спорту Полтавщини - Юрій Бідний

	04.07.2024
Інтерактивний фітнес-застосунок SnowReady для спортсменів і тренерів

всі новини